Перейти до основного вмісту

Давай знайомитись

 Стеблюк Юлія

Привіт, мене звати Юля. У департамент завітала не в перше. Взагалі важко сказати, яка моя робота була першою, бо з дитинства мені зручно було з власними грошима. Якщо починати саме з раннього дитинства, мріяла бути балериною, і дійсно займалася танцями до універу. Потім вже мріяла про сім'ю. Зараз я заміжня дівчинка, і всі хобі виходять саме з цього.

 Смачненьке для чоловіка, прикраси для донечки, і відвідування безліч її гуртків - це теж моє хобі). Вільного часу обмаль, тому можливість віддалено працювати- це супер! Бліц: Улюблена страва - кава, сир, рибка. Домашня тварина: мейн-кун Тіша. Я - сова 100%. Відпочинок: лижі, шезлонг. Краща порада для мене: "Ти все зможеш!". Мене заспокоює - глибокий сон). Улюблена страва - шашлик приготовлений друзями)

Соловйова Світлана

Мене звати Світлана. Опинилась в департаменті, тому що дуже цього хотіла, бо раніше мала досвід в подібному напрямку і коли побачила вакансію одразу подала резюме і ось я тут. І як раз першою моєю роботою була робота в ПриватБанку в одному з відділень. Працювала на різних посадах і це дуже класно, тому що це гарний досвід. Моє хобі -це 100% спорт , тому що спорт це гарний настрій, зовнішня краса і дуже багато позитивних емоцій. Я з раннього дитинства займаюсь спортом. Тому спорт і є моєю частиною життя і займає дуже багато часу. Я закінчила Запорізьку державну академію за спеціальністю фінанси. Подобалось все, особливо безпечні студентські роки, коли ти просто навчаєшся і ні про що не думаєш і в тебе дуже багато друзів і нових знайомств. Багато часу займає родина, їй і приділяю багато часу. Тому всі інтереси, заняття, захоплення пов‘язані з родиною. У вільний час люблю прогулятись по місту, ще зустрітись з подругами, обожнюю свою дачу, це насправді дуже крутий релакс, так як сама думка про те, що після робочої зміни я почну збирати свою родину і опинюсь на природі, буду займатись улюбленими справами викликає дуже радісні емоції і позитив. І взагалі природа дуже заспокоює і налаштовує на позитив і гарний настрій. Мені звичайно подобається працювати віддалено, тому що є багато переваг, більше вільного часу і графік зручний, який ще можна змінювати. Але іноді не вистачає живого спілкування з колегами-однодумцями.В мене непростий характер, тому що іноді дуже складно опанувати свої думки і налаштуватись на позитив, але тільки я так вважаю, тому що рідні і друзі кажуть, що я дуже добра, весела і оптимістична людина. Дуже подобається подорожувати і взагалі я вважаю, що це дуже цікаво і захоплююче, коли ти можеш для себе побачити або відкрити щось нове. Подобається  французький письменник Фредерик Бегбедер. Дуже неординарна особистість і такі ж цікаві і неординарні романи. Улюблена страва - суші і риба у будь якому вигляді. Люблю готувати особливо на свята , коли потрібно дуже багато незвичних страв приготувати, мене це захоплює дуже і підіймає настрій. Маю улюблену домашню тварину, це папуга -  Гоша. Живе у мене більше 10 років. Він дуже балакучий і кумедний. Дуже підбадьорюють наступні 2 цитати : “Ваш мозок може все. Абсолютно все. Головне переконати себе в цьому. Руки не знають, що вони не вміють віджиматися, ноги не знають, що вони слабкі. Це знає ваш мозок. Переконавши себе в тому, що ви все можете, ви зможете дійсно все”-P. Кіосакі. “Ваше благополуччя залежить від ваших рішень”- Джон Д. Рокфеллер. Моє бажання - це закінчення війни і здійснення всіх мрій, цілей, які так і не дала здійснити війна!


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...