Перейти до основного вмісту

Давайте знайомитись

 


Приходько Наталя

Привіт! мене звати Наталя, мені 25 років. Робота у нашому департаменті почалася для мене з травня 2023 року, телефонія навіть зараз здається чимось страшним, але свої страхи потрібно долати! Потрапила сюди коли шукала роботу на сайтах, подала заявку та мене запросили на співбесіду. Було тяжко щодня їздити в інше місто на стажування,  але я впоралась ) Взагалі навчалася в ДВНЗ "Криворізький національний університеті" на проектувальника.  Після навчання встигла навіть попрацювати за професією, але за сімейними обставинами довелося змінити тип діяльності) З дитинства мене захоплює рукоділля, основне що я люблю це в'язання, можливо не дуже сучасне хобі, але улюблене) Також дуже полюбляю читати книжки в жанрі фентезі. Подобається їздити до друзів та сестри в інші міста, таким чином змінюю обстановку в житті, хоч це і рідко виходить! Відпочивати люблю проводячи час вдома за фільмами або гуляючи містом з рідними)  Фраза яка мені сподобалася це "Не помиляється той, хто нічого не робить" .

Понєдєльніков Григорій

Ні для кого не секрет, що у мене є свій особистий фан клуб)) Усім я запам'ятався як геймер у грі знаю все. Звати мене Григорій, мені 31 рік. У банку на цій посаді вже працюю більше року, до цього теж був досвід роботи на посаді оператора обдзвону в ПриватБанку. Що було першим моїм досвідом. Дуже люблю пізнавати у собі щось нове. І так, я трішки ігроман. Люблю грати у танки, займався баскетболом. У планах на життя купити іншу машину та більше подорожувати. По життю дотримуюсь приказки: "Без праці, не витягти і рибку зі ставка".



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...