Перейти до основного вмісту

Давайте знайомитись


 

Рєзнік Ігор

Всім привіт! Мене звати Ігор, мені 32 роки. Працюю в Софт Коллекшн вже майже 3.5 роки. Сам родом з прекрасного міста Балаклія! Навчався в НТУ ХПІ - на проектувальника парових турбін. Насправді не дуже подобалось і я досі не можу зрозуміти чому пішов на цю спеціальність. Так як не зовсім цікаво було в навчанні, вже починаючи з другого курсу почав підробляти з дядьком на будівництві де і продовжив працю після навчання.Також довелось попрацювати на меблевій фабриці під час навчання але не довго, бо там були нічні зміни. Працював в селі Артюхівка, Зміївського району, там дуже красиво і там майже всюди ліс. В 2019 році разом з дружиною і сином переїхали до Харкова, де вже доречі живемо 4 роки. Після переїзду почав шукати роботу яка б змінила життя і ось я на проекті МСБ, хоч результати поки не на висоті, але я впевнений що це питання часу)) Ще з раннього дитинства я почав захоплюватись рибалкою... Дуже люблю рибалку і сумую за рідними місцями де можна об'єднатися з природою (зараз там все заміновано). Я насправді дуже люблю природу. Зараз у зв'язку з неможливістю зайнятися улюбленою справою, люблю просто дивитися телевізор і гуляти з сином на вулиці. По життю я взагалі спокійна людина. Спати багато не люблю, лягаю пізно, прокидаюсь рано ( як дід старий))) Читати не люблю, але читав Гаррі Поттера всі книги. Люблю подорожувати, і як би мені  запропонували відпочинок на пляжі чи подорож з пригодами - без сумнівів обрав би подорож. З домашніх тварин у нас є кішка Марфа Ігорівна - можливо скоро відправлю на плазму її фото)). Як би випала нагода повечеряти з відомою людиною, то обрав би Стаса Боклана. Хотів би просто поспілкуватися. Найкраща порада яку мені давали: "Ніколи не думайте глобально про минуле, минуле вже не повернути, не змінити ,тому краще зациклитись на майбутньому". Моя найулюбленіша страва це БОРЩ , його люблю не тільки їсти, а й готувати, і доречі так смачно як я, його ніхто не приготує...

Рудов Олег

Всім привіт, мене звати Олег, мені 27 років. Чесно кажучи цілеспрямовано не планував працювати саме в Soft Collection, але як то кажуть  “життя вносить корективи в плани кожного з нас”. Рішення подати резюме саме на це місце роботи було спонтанним, гуртувалося воно на досвід роботи моїх знайомих та близьких, які працювали в інших департаментах ПБ. До цього працював 3 роки на посаді інженера зі зварювання, займався реалізацію зварювального обладнання та впровадженням нових технологій та процесів на виробництві. Моїм улюбленим хобі є катання на велосипеді, я є власником КТМ Crosswind який за 5 років перебування в мене отримав власне ім'я “Легенький вітерець долі” (це посилання до мультсеріалу “Бобри злюки”, а конкретніше на персонажа на ім'я Деггет). В цілому я завжди за активний відпочинок на природі такий як: походи, кемпінг, риболовля та навіть просто прогулятися декілька годин на природі. Що стосовно літератури віддаю перевагу все ж більш фентезійним жанрам, на даний момент читаю серію книг “Дискосвіт” Террі Прачетта. Освіту отримував в декількох освітніх закладах: ДНВЦ 2, ДТЗЕ ім. Є.О. Патона та НУ Запорізька політехніка “технології та устаткування зварювання”.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...