Перейти до основного вмісту

Супервайзери Soft Collection. Інтерв'ю з цілеспрямованим Челомбитько Олександром

 

1)Як ви потрапили до нашого департаменту Soft Collection?

Олександр:

Шлях був довгий. Після інституту, вперше про Soft Collection почув від свого друга, який працював тут вже рік. Коли хотів прийти вперше, не було набору до департаменту. Десь рік я вичікував моменту щоб ввірватися сюди, і колись він мені подзвонив, сказав, що є набір, та ще й звільнилося місце в квартирі для проживання (сам я з Харківської області, не з міста). Далі дев’ять років як в тумані, але приємному))) 

2)Як ви влаштовуєте та організовуєте свій робочий день, щоб бути максимально продуктивними?

Олександр:

Раніше я не вірив в таке поняття як Тайм-менеджмент, але зараз без нього нікуди. День починається в раннього підйому, зарядка, кава, перегляд новин. Але головне, ці новини об’єктивно оцінювати, що б не вибивали з тонусу.  Сама робоча зміна, починається з аналізу загальних задач на день та планування. Далі розставлення пріоритетів, що важливе відразу в першу чергу, не відкладаємо. Користуюсь методом Брайана Трейсі, “з’їжте жабу” )))

3)Які три речі вас найбільш надихають у житті?

Олександр:

Моя команда, моя сім’я, можливість постійного розвитку. 

4)Як би ви описали своє бачення успіху? І що для вас означає бути успішним?

Олександр:

Чудове запитання…

В моєму розмінні успіх, це відчуття задоволеності результатом та собою, як то кажуть, успішними не народжуються, а стають. Тому завжди керуюсь гаслом: “Те, чим ти зараз займаєшся, і є справою всього твого життя”

5)Якщо б вас відправили на безлюдний острів і ви б могли взяти с собою тiльки одну рiч, що за річ це була б?

Олександр:

Взяв би корабель з командою, та погнав підкорювати Карибські моря, бо…те, чим ти зараз займаєшся, і є справою всього твого життя))

6)Назвіть 3 найважливіші події, які відбулися з вами в нашому КЦ?

Олександр:

- Став оператором

- Став супервайзером

- Поки в процесі =)

7)Який для вас найкращий час проведення дозвілля: у шумній компанії або наодинці?

Олександр:

Складно вибрати щось одне, все залежить від настрою. Інколи хочется приділити час собі, побути в тиші. А інколи, потребується активність, та така, що держіть мене семеро. 

8)Розкажіть чим ви займались до того, як влаштувалися на роботу у наш департамент Soft Collection?

Олександр:

Якщо говорити про додатковий робочий досвід, то він був різноманітний. В період навчання працював на стадіоні “Металліст”, також працював у сфері продажів. Найбільше мабуть запам’яталась робота в сфері енергетики, слюсар по ремонту паро-газотурбінного обладнання на електростанції. Складна, пильна та дуже брудна робота, краще вже корабель, команда та по морю.

9)Продовжіть фразу "Бути супервайзером - означає ...".

Олександр:

Це бути “батьком”, саме так нарікла мене команда моя)) Якщо в цілому, супервайзер, це інколи складний, але точно цікавий обов’язок. Для мене, в характерному розумінні, це буди відповідальним, об’єктивним та раціональним.

10)Розкажіть  про свої  інтереси або захоплення, чим подобається займатися у вільний час поза роботою? 

Олександр:

Їх дуже багато, деякі тимчасово відійшли на другий план, але якщо не брати до уваги моменти з навчання та розвитку, основне це мабуть:

- піші прогулянки , прогулянки на велосипеді

- комп'ютерні ігри

- кулінарія, але тут виключно під настрій.



Радіонова Тетяна




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...