Перейти до основного вмісту

Давайте знайомитись


Мінаметова Ельвіра 

Привіт👋🏻 Мене звуть Ельвіра,мені 22 роки.В цей департамент мене запросив мій друг,трохи вагалась, але вирішила ризикнути. Перша така серйозна робота у мене була на залізниці, працювала провідником пассажирського вагона.Там також траплялись "цікаві" персонажі, робота була непоганою. Вільного часу на жаль не так багато, тому стараюсь відпочивати по максимуму, жоден вихідний не проходить без сну до 12(як мінімум). Люблю активний відпочинок зі своєю родиною та близкими. Наразі захоплююсь книгами, особливо обожнюю психологію, ця тема мені цікава ще з дитинства. Навчалась в залізничному коледжі, факультет "управління процессами перевезень", але навчання мені не дуже було до вподоби, тому надавала перевагу безтурбурботному студентському життю та вечіркам. Подобається працювати більше в офісі, ніж вдома, так як тут і дисципліна в мене краще, та звичайно живе спілкування з колегами хоч якось покращує мій робочий день та настрій. Характер в мене спокійний, але прямолінійний (навіть тоді, коли це не треба), переважає почуття справедливості, вона має бути всюди, без винятку. З улюбленних книг можу порекомендувати як автора Стівена Кінга, кожну його книгу читаю з захопленням та цікавістю, також крута книга автора Джона Кехо "Підсвідомості все підвладне". З фільмів обожнюю всі частини "Гаррі Поттера"💚🐍, та жахи, в цілому як жанр, бо улюблених фільмів в ньому дуже багато. Кредо по життю "Хто не ризикує - той не п'є шампанського", що свідчить про втрату можливостей через сумніви. 3 бажання які б я загадала :
1) Закінчення війни .2) Карта з нескінченним балансом власних коштів. 3) Мати суперздібність "телепорт", щоб перестати запізнюватись.

Махартов Антон 

Мене звати Антон, мені 23 роки. Історія як я опинився в департаменті SoftCollection вона звичайна, в лютому місяці побачив в Інстаграм набір і подав заявку, тому що завжди цікавила робота в ПриватБанку, та робота з клієнтами). Моя перша робота була в 2019 році це консультант в тютюновій компанії). Єдиним хобі та активныстю з раннього дитинства та школи було захоплення футболом. Їздив на змагання від школи, грав деякий час за районну команду. В школі цікавила історія, література та фізична культура). Після школи вступив до технікуму  зварювання та електроніки імені Патона і після його закінчення, вступив в Академію будівництва та архітектури, де досі навчаюсь. Вільний час проводжу зі своєю дівчиною, друзями, та інколи займаюсь спортом). Працювати дома мені комфортно, але також класно приїхати до офісу, поспілкуватись з колегами та відчути цю робочу атмосферу). За все життя я повністю не прочитав жодної книги, але цікавився психологією. Улюблених фільмів дуже багато, подобається фантастика, комедія, пригоди, кримінал. Мені подобаєтсья подорожувати але на сьогодні з цим є складнощі. Моя улюблена страва це борщ. В мене є пес Нільсон. Подобаються заклади де можна ввечері повечеряти компанією і потанцювати, а так найулюбленіший заклад це McDonalds)). Моя улюблена цитата : "Краще невдала дія, ніж вдала бездіяльність". 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...