Перейти до основного вмісту

Давайте знайомитись

Кандибей Альона
Мене звати Альона, мені 36 років. У 2011 році, моя подруга, хотіла влаштуватись на роботу у наш департамент, та попросила нашу одногрупницю, яка на той час вже тут працювала, покликати її на набор. Але волею долі, вона не змогла зв'язатись, тому інформацію для подруги передали через мене. Тоді я вирішила, А ЧОМ БИ І МЕНІ НЕ СПРОБУВАТИ себе в цій справі?! Пройшла співбесіду, навчання і на цьому, почався мій роман з Soft Collection.У студентські роки  я працювала промоутером і ця робота навчила мене правильній комунікації. Все своє свідоме життя, я намагаюсь весь час проводити корисно, для інших, і звісно для себе, тому вільного часу, в мене майже не має. З чотирьох років займалась танцями, вони на той момент називались (сучасні). Після закінчення школи вступила до Хіміко-Тенологічного Університету, на спеціальність інженер. В цій професії, якщо чесно, я себе ніколи не бачила, але вступила туди на бюджет, тому і почала вчитись. Зараз вже минуло доволі багато часу з того моменту, і я можу сказати впевнено, що мені більше всього подобався сам процес навчання, тому, що це можливість познайомитись з абсолютно різними і цікавими людьми, які об'єднані однією справою. Можливо тому, мені і подобається наша робота. Також я люблю подорожувати, подобається активний відпочинок, але стараюсь розділяти відпочинок, тому також подобається просто полежати і почитати або подивитись фільм. Моя улюблена страва - це та страва, яку можно їсти і її готувала не я, тому що я вмію готувати і готую, як кажуть оточуючі смачно, але мені не дуже подобається цей процес. Зі мною живе кішка Шеррі і дві пісчанки Біба і Боба. Останні мабуть роки два я завжди прокидаюсь о 7:30, тому з впевненістю можу себе назвати жайворонком. Я нещодавно почула висловлювання, яке запало мені у душу: "Людина повинна, більшість часу перебувати у спокої, за для того, щоб емоції які вона переживає були яскравими  і ярко забарвленими!"

Іващенко Тамара
Мене звати Тамара, мені 54 роки. У нашому департаменті я опинилась за рекомендацією своєї подруги.
У вільний час люблю приготувати щось смачне для сім'ї. У дитинстві полюбляла танцювати, а у  шкільному віці ходила до музичної школи, навчалася грі на бандурі. Співала в ансамблі, відвідувала танцювальний гурток.
Після школи вирішила вступити до технікуму за спеціальністю, не вступила, закінчила швейне училище і після училища закінчила технікум за спеціальністю "Технік-технолог швейного виробництва". Але за спеціальністю не встигла попрацювати, вийшла заміж, пішла в декрет. І після декрету на фабрику не повернулася, почалася перебудова в країні. Були тимчасові підробітки.
У вільний час від роботи, з чоловіком люблю виїжджати на природу: у ліс по гриби. Також мені подобається походи по магазинам та перегляд улюбленого серіалу.
Раніше я думала, що в офісі працювати краще всього, комфортно, в колективі, все поруч, але попрацювавши вдома, я зрозуміла, що краще для мене працювати віддалено, більше вільного часу, який можна розпланувати і приділити час сім'ї. Люблю читати детективи, дивитися серіали також детективні, але з присутністю гумору, інтриги.
Мої життєві цінності: щоб у сім'ї було порозуміння, повага та визнання, як з боку рідних так і на роботі.
Моя улюблена страва: смажена картопля. У мене живе кіт, звати Тіша. Я завжди була сова, але відчуваю, що з роками вже на половину і жайворонок, мені легше щось зробити з ранку, ніж увечері, але спати вранці я не розлюбила.
Важливих подій у житті у мене багато, але найважливіше, це народження сина, тому що через те, що ми з ним пройшли, це забути неможливо.
Мені дуже подобається цитата від Фаїни Раневської: Життя занадто коротке, щоб його витрачати на дієти, жадібних чоловіків і поганий настрій. 
Якби мені випала нагода повечеряти з відомою людиною, то це був би знаменитий актор Голлівуду - Бен Стіллер.
Найкраща порада, яку мені давали - "Що нас не вбиває, то робить нас сильнішим".
Якби в мене була чарівна паличка, я б загадала:
1 бажання - поїхати на екскурсію в Англію;
2 бажання - дуже хочу покататися на коні;
3 бажання - якщо б можно було повернути життя назад, я б її присвятила його роботі з тваринами.
Заспокоює та надихає мене - моя сім'я, яка завжди підтримує у будь-якій ситуації.

Кузіна Каріна

Мене звати Каріна, мені 33 роки. Влаштувалася до нашого департаменту через резюме на Ворк Юа. Перша робота була у мене у ролі промоутера. Мені подобається проводити час з сім'єю, подорожувати в інші країни та по Україні. Навчалась я у Металургійній Академії. Мені більш подобається зараз працювати віддалено, тому що відчуваю себе так затишно та по домашньому). У мене є домашня тварина, купили ми її дитині, на день народження, це собака породи бігль, звати - Сімба. Я сова, тому що люблю зранку довго спати ). Мої бажання:
1.Закінчення війни у нас в країні;
2.Щоб були завжди здорові близькі;
3.Багато подорожувати; 
Мій улюблений девіз, це пісня з мультика Мауглі: "Нехай у житті мало складнощів, де є прості радості, і щасливий, хто вміє їх цінувати".


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Рубрика "Soft skills без води". Як працювати, коли зовсім не хочеться: не мотивація, а система

Бувають дні, коли навіть відкрити ноутбук — уже досягнення. І це нормально. Проблема не в ліні, а в тому, що ми намагаємось працювати через “не хочу”, замість того щоб будувати систему, яка працює навіть без бажання. Ось як це реально вирішується. 1. Не чекай мотивації — запускай процес Мотивація — нестабільна. Вона або є, або ні. А робота має рухатись завжди. Твоя задача — не “захотіти”, а почати з мінімального кроку: -відкрити ноутбук -повторити інформацію -відповісти на опитування Часто після цього мозок “втягується”. Якщо ні — ти все одно вже щось зробив. 2. Правило декількох годин  Скажи собі: “Я працюю тільки пару годн і все”. Фокус у тому, що: -це не страшно -не потребує сили волі -часто переростає у повноцінну робочу зміну Це обман мозку, який реально працює. 3. Забери ідеальність Коли не хочеться працювати — часто це через страх зробити “погано”. Рішення:
роби, та старайся зробити якнайкраще Чернетка краще, ніж порожній файл.
Недосконалий результат можна покращити. Відсутн...