Перейти до основного вмісту

Інтерв'ю з творчою та наполегливою Радіоновою Тетяною

1)Як ти потрапила в ПриватБанк і на проект Х? 


Тетяна:

До ПриватБанку я потрапила ще в далекому 2017 році.) Це була моя перша серйозна робота. Пропрацювала я півтора року на посаді оператора, та потім у мене почався новий етап життя, я дізналася що вагітна, тому плани на приголомшливу кар’єру поставила на стоп.) Після декретної відпустки я повернулася до Приватбанку, пропрацювала майже рік, та зрозуміла що вакансії оператора мені вже замало, хочеться щось більшого, а саме розвитку та зростання. Як раз в той момент відкрилась нова вакансія на новий проект, тому я не довго думаючи подала анкету, пройшла співбесіду і мене прийняли.)


2)Розкажи про свій робочий день, чим займаєшься протягом дня?


Тетяна:

Робочий день достатньо насичений в мене.)

О 8:30 у нас “планерка”,обговорюємо з дівчатами наші задачі на поточний день. Далі з 9:00 до 12:00 обзвон клієнтів(в роботі у нас усі проекти, і не тільки проекти, також в роботу нам дають різні експерименти і т.д.) Потім займаюсь плідно проектною роботою, інколи не помічаю що вже кінець робочого дня.)


3)Що для тебе антистрес ?


Тетяна:

Це відпочинок.) Якщо літом, то це море, або якісь бази відпочинку, але на жаль з початку війни подорожі на море у мене так і не було, тому зараз намагаюсь частіше їздити просто на природу та відпочивати біля річки. Якщо зима або весна, то намагаюсь підлаштувати щорічну відпустку, щоб поїхати на Західну Україну, у гори, там тиша та природа, це особливе задоволення для мене.) Ледь не забула, якщо мені треба швидкий антистрес, то я полюбляю замовити щось смачненьке, увімкнути фільм та насолоджуватися смачною їжею під цікавий фільм.)


4)Всі ми знаємо, що на проекті Х дуже творчі співробітники. Де знаходиш натхнення та ідеї?


Тетяна:

Натхнення з’являється у мене в процесі роботи.) Мені дуже подобається робити щось корисне та цікаве для наших співробітників.) Коли  розумію, що я роблю щось корисне, у мене з'являється ще більше натхнення та ресурсів задля того, щоб робити щось творче та цікаве.)



5)Який найтепліший спогад асоціюється в тебе з роботою в КЦ?


Тетяна:

Одразу з’явився спогад про мій останній день роботи перед декретною відпусткою, коли я підійшла до свого СВ та сказала що сьогодні у мене крайній робочий день, то СВ обійняла мене, та сказала одну дуже важливу фразу(яку я залишу в секреті). Ця фраза дала мені підтримку та впевненість у своїх силах, я навіть не стримала сліз, от так мені не хотілося залишати на деякий період наш КЦ.) Тому що за цей час мені усі колеги стали як друга родина.)

6)Що полюбляєш робити у вільний час, яке твоє хобі?

Тетяна:
Хобі у мене - це моя донька, на даний момент.) Вона поки потребує дуже багато уваги, так як поки ще маленька, і на жаль на особисте життя залишається небагато часу.(
Але в найближчий час планую піти в басейн, спортзал, так як раніше я займалась професійно спортом, мені цього не вистачає, честно скажу.)

7)Чи пам’ятаєш свою мрію дитинства?


Тетяна:

Так, пам’ятаю) Я дуже хотіла щоб в мене з’явилась собака.) Коли подорослішала, то втілила свою мрію у реальність.)


8)Яку б пораду собі ти дала на початку роботи в ПБ?


Тетяна:

Більше вірити у свої сили, та не боятися виходити із зони комфорту.) Завдяки цієї пораді, вважаю що можно б було досягти того, що  зараз в мене є, набагато раніше.)


9)Твоя думка, що необхідно зробити в житті кожному?

Тетяна:

Закохатись!) І це може бути не тільки хлопець чи дівчина, це може бути саме Ви (покохати себе), ваша робота, ваше хобі, дуже важливо щоб у кожної людини в житті було кохання.)


10)Чим займалась до ПБ?


Тетяна:

Навчалась.) Закінчила магістратуру та пішла відразу у ПриватБанк працювати.)


11)Що більше всього подобається в роботі?


Тетяна:

Дисциплінованість, впевненість у завтрашньому дні, та звичайно колектив.)


12)Які твої топ 5 улюблених фільмів,серіалів або книг?


Тетяна:

Стосовно книг, то пораджу “Всё хреново”, Марк Мэнсон, “Хочу и буду”, Михаил Лабковский, з серіалів то це : “Бумажный дом”,”Бункер”,”Друзі”.





         
Чабаненко Анюта

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...