Перейти до основного вмісту

Тунель кохання

   Тунель кохання


Тунель кохання – це найромантичніше місце в Україні, куди приїздять закохані та наречені з усієї Європи. Манить їх сюди не лише дивовижний вигляд тунелю, що є ідеальним місцем для весільних фотосесій, а й магічна атмосфера, що пронизана романтикою та нагадує казку.
Природа – найталановитіший дизайнер та будівельник, що створює неймовірні шедеври. Тунель кохання в Україні – найкраще тому підтвердження, адже досі точно невідомо, як саме він був створений.


Версії створення


Ліс довжиною декілька кілометрів, дерева в якому утворили своїми розлогими гілками живописну арку, породив безліч легенд та вигадок, серед яких історія про кохання хлопця та дівчини.
Розповідають, що ця історія трапилась на початку ХХ століття. Тоді колія, що вестиме із Оржева (сусіднє село) до Клевані була лише у планах. Спроектувати залізну дорогу у цій місцині було не так просто: потрібно було зносити багато будинків, розширювати роз’їзд. Несподівана ідея прийшла в голову молодому польському інженеру. Він запропонував прокласти залізне полотно навпростець – через ліс. Замовники проекту тоді не здогадувались, що для інженера це був просто найкоротший прямий шлях до коханої дівчини…
Вона жила у Клевані і ходила у православну церкву. Та на свою біду закохалась у польського католика (того самого інженера), чим не на жарт обурила батьків. Вони були категорично проти зустрічей пари.
Хлопець жив у Оржеві і приїжджав на таємні зустрічі з коханою на велосипеді. Коли ж сама доля підкинула шанс створити пряму дорогу між двома селами, він відчайдушно взявся за роботу.
Колія вийшла рівнесенька та пряма і виглядала вона неначе зелений тунель серед лісу. Щоб спілкуватись на відстані, закохані вивчили азбуку Морзе і вечорами з допомогою ліхтарів таємно посилали одне одному повідомлення, які світились зашифрованими зізнаннями. З допомогою біноклів в прямісінькому лісовому тунелі було чудово видно світлові знаки аж за три кілометри від парубка до дівчини. Його – від Оржева, а її – від Клевані. Отак вони і спілкувались, забуваючи про заборони батьків і не думаючи про те, що скажуть люди.
Та згодом життя розлучило їх. Кажуть, кожен прожив щасливе життя, та до кінця пам’ятав романтичну історію своєї юності.

Друга ж версія більш прозаїчна: насправді ж залізницю від сторонніх очей інженери сховали навмисне. Колись у довколишніх селах були військові бази, через що й вдалися до прийому маскування, засадивши дорогу лісом. Минав час, військові бази відійшли на другий план. Люди припинили обрізати дерева довкола колії, дозволивши природі самій господарювати у лісових володіннях. Рік за роком вона окутувала дорогу гіллям, доки не утворилась справжня жива печера неймовірної краси.


Романтичні повір’я


Рівненський тунель кохання зачаровує з першого погляду – опинившись тут, важко не повірити в його магічну дію та вплив на долю закоханих. Якщо ви опинитесь в цьому осередку любові зі своєю парою, перевірте на собі силу його дії:
1) Якщо водночас загадати одне бажання на двох та поцілуватись, воно неодмінно збудеться.
2) Прогулянка закоханих по тунелю зміцнить союз на довгі роки та зможе повернути втрачену романтику у відносинах.
3) Щоб сімейне життя будо щасливим та безтурботним, молода пара повинна пройтись тут в день своїх заручин.
Навіть якщо у вас немає коханої людини, а всі ваші бажання вже давно здійснились, ви можете просто пройтись наодинці по тунелю чи в компанії друзів. Тут можна довго розглядати чудернацькі сплетіння гілок, узори, які створюють світлові проміжки між деревами та яскраве забарвлення – зелене літом та весною, жовто-багряне восени та білосніжно-біле взимку.


Як доїхати


Місце, де знаходиться тунель кохання, надійно заховане між селами Клевань та Оржеве в Рівненській області. Мандрівка починається з міста Рівне на автобусі, поїзді чи автомобілі. Звідти можна легко потрапити у Клевань: Тунель кохання чекає своїх відвідувачів у будь-який час – цей неймовірно красивий та мальовничий куточок в різні пори року.



Климчук Артемія


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...