Перейти до основного вмісту

15 красавчиков из 90-х, которые даже 30 лет спустя способны заставить наши сердца биться чаще



Эпоха 1990-х подарила нам немало фильмов, сериалов и музыкальных групп, в которых играли и пели неописуемые красавчики.Смесь харизмы и таланта помогла им и другим молодым людям из нашего списка долгое время оставаться предметом воздыханий множества поклонниц.
 
Ник Картер — самый молодой участник группы Backstreet Boys.

Робби Уильямс (47 лет)
В 1990-х Робби Уильямс прославился как певец и автор песен группы Take That

Мэтт Диллон (57 лет)
В 1998 году актер исполнил главную роль в детективном триллере «Дикость».

Кайл Маклахлен (62 года)
С 1990 по 1991 год актер играл в сериале «Твин Пикс» Дейла Купера.

Ник Лаше (47 лет)
В конце 90-х Ник Лаше состоял в группе 98 Degrees, участие в которой и сделало его знаменитым.

Эндрю Киган (42 года)
Актер известен ролью Джоуи Доннера в фильме «10 причин моей ненависти».

Девон Сава (42 года)
Девон Сава — канадский актер, который играл Каспера в человеческом обличии в одноименном фильме.

Джейси Шазе (44 года)
Джейси Шазе — солист группы NSYNC, в которой также состоял Джастин Тимберлейк.

Кристиан Слейтер (51 год)
Кристиан Слейтер играл репортера Дэниэла Моллоя в фильме «Интервью с вампиром».

Брэндон Куинн (43 года)
Актер запомнился зрителям главной ролью в сериале «Томми-оборотень».

Рики Мартин (49 лет)
Мартин — исполнитель бессмертного хита «Livin’ la Vida Loca».

Себастьен Рош (48 лет)
Французский актер стал известным благодаря роли Кристиана в сериале «Элен и ребята».

Тьяго Ласерда (43 года)
Бразильский актер, который играл одну из главных ролей в сериале «Земля любви».

Карл Урбан (49 лет)
Задолго до съемок во «Властелине колец» актер играл в сериале «Зена — королева воинов».

Джуд Лоу (48 лет)
В 1997 году актер снялся в биографической драме «Уайльд», после чего его карьера пошла вверх.
 
 
Владислав Ревякин

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...