Перейти до основного вмісту

Интервью Карканицы Валентина







Мне удалось взять интервью у супервайзера Soft Collection – Карканицы Валентина.
В этом интервью он поделился своими воспоминаниями из детства, своими достижениями в работе, а также планами на будущее.

Спасибо, что согласились на это интервью. Поделитесь, каким было Ваше детство, каким помните его?

- Я родился в г. Днепроперовск. По национальности я на половину русский (по маме), на половину азербайджанец (по папе). Детство было одновременно радостным и одновременно тяжелым, потому что рос я без отца, с мамой.
В детстве хотел работать кассиром в железнодорожной кассе, мечтал продавать билеты. Мне очень нравились поезда, когда в детстве была возможность во что- то играть, всегда разрисовывал маленькие бумажные листочки и представлял, что это билеты.



Была ли у Вас работа до ПриватБанка?

- Да, я работал в детском лагере 5 лет - вожатым. Работал с ребятами 6-7 лет, а также и с более взрослыми 15-16 лет. 

Какой был Ваш путь в ПриватБанк?

-  Первый раз я пришел в 2016 году, но не прошел собеседование. В кейсовой ситуации не смог договориться, растерялся. Но ровно через год, решил попробовать себя снова на эту должность, пришел на собеседование в 2017 году и прошел!

Помните свой первый рабочий день?

- Да, помню! Конечно голос испуганный, за первый диалог получил оценку в 50 баллов. Потому что, клиент согласился оплатить и я не сказал мотивацию.  Так что, все ошибаются, и я ошибался в том числе. 


Как происходило Ваше движение по проектам?

- На проекте 1-30 я работал 8 месяцев, на проекте 30+ проработал  4 месяца, на СО – 2 месяца.
В конце апреля 2018 решил подать заявку на должность контролера. Когда был наставником – слушал диалоги ребят и научился их оценивать, мне это помогло и в своей работе. И так получалось, что мои оценки всегда совпадали с оценками контролеров.  Подал заявку, сначала прошел первый тур отбора, потом и второй, а позже мне предложили попробовать себя на должности супервайзера. Это было очень неожиданно!




Как Вы себя чувствовали, когда пришли на должность супервайзера?

- Было сложно, в том плане, что пришел уже в сформировавшийся коллектив, который совсем недавно покинул супервайзер, к которому группа успела привыкнуть. Но я понимал и понимаю, что моя работа заключается в том, чтобы каждому помочь достичь эффективности в работе, помочь в работе над ошибками и сделать работу и атмосферу в коллективе максимально комфортной и уютной для каждого!
Мне очень помогли советы моего супервайзера, а также поддержка моей бабушки.





Я мечтаю о  счастливой семье
Для восстановления сил мне нужен сон
Мой любимый фильм – «Уловки Норбита»
Когда нет никого дома могу петь
Мой идеальный отпуск море или у бабушки в лесу
Я хорошо помню момент, когда покидал родительский дом
Я ничего не знаю о криптовалюте
Самый верный путь к счастью - здоровье родных
Мне все говорят о ПриватБанке
Чтобы понять человека мне хватит пообщаться с ним полчаса
Я думаю, что мое самое отрицательное качество - рассеянность
Я многому научился у бабушки с дедушкой
Я страшно нервничаю, когда чувствую опасность
Самое главное качество для мужчины уметь решать проблемы
Если бы у меня была суперсила, я бы возвращал время назад и поступал бы иначе

 Что пожелаете сотрудникам Soft Collection?

Прежде всего, верить в себя! Если будет вера в себя, то можно преодолеть любые трудности. Добиваться поставленных целей, быть в этом упрямым, чтобы никакие трудности не смогли сломить. Банк большой, можно развиваться в любом направлении, у каждого из нас неограниченные возможности!

Екатерина Асадулова

Популярні дописи з цього блогу

Чому робота з дому виснажує більше, ніж офіс — особливо якщо ти постійно на дзвінках

  Здається, що працювати з дому — це комфорт.  Немає дороги.  Немає офісного шуму.  Можна зробити каву, сісти зручно, працювати у своєму ритмі.  Але якщо твоя робота — це дзвінки, графік і постійна взаємодія з людьми…  до кінця дня ти відчуваєш себе так, ніби прожив два.  І справа не тільки в кількості задач.  Справа в тому, як саме ця робота навантажує тебе. 1. Кожен дзвінок — це міні-стрес, навіть якщо ти цього не помічаєш.  Перед кожним дзвінком мозок робить маленьку підготовку:  що скажуть?  як відреагують?  чи буде конфлікт?  Навіть якщо ти досвідчений і впевнений —  ця мікронапруга все одно є.  Кожен дзвінок це серія мікростресів без повного відновлення. 2. Ти постійно тримаєш емоції під контролем Навіть коли клієнт:  грубий,  агресивний,  ігнорує,  провокує,  ти не можеш відповісти так, як хочеться.  Ти контролюєш:  тон голосу,  слова,  реакцію.  І це велич...

Чому після Другої світової війни масово висаджували тополі

Коли закінчилась війна, міста були не просто зруйновані — вони були непридатні для нормального життя. Руїни, пил, відсутність зелені, погане повітря, спека влітку.
Люди повертались у простір, який треба було відновлювати буквально з нуля. І саме в цей момент з’являється рішення, яке сьогодні багатьом здається дивним —
масова висадка тополь. Але це було не випадково. Це була продумана стратегія. Контекст часу: чому взагалі потрібні були дерева Після війни: -знищені парки і сквери -спалені або вирубані дерева -активне будівництво → пил і бруд -відсутність тіні і перегрів міст Зелені насадження були не “декором”, а необхідністю для виживання міського середовища. Дерева: -очищують повітря -знижують температуру -створюють комфорт для життя Але була проблема — часу не було. Чому саме тополя Тополя стала ідеальним варіантом через поєднання кількох факторів. 1. Максимальна швидкість росту Це ключовий момент. Тополя: -росте значно швидше за більшість дерев -вже через 3–5 років дає відчутну тінь...

Людина, яка живе лише 7 секунд: реальна історія, що змушує інакше подивитись на пам’ять і життя

 Уяви, що ти прокидаєшся.  Не просто після сну —  а ніби після повного “обнулення”.  Ти відкриваєш очі, дивишся навколо…  і не розумієш абсолютно нічого.  Хто ти.  Де ти?.  Що було до цього моменту?.  Порожнеча.  Не така, як “забув, куди поклав телефон”.  А повна відсутність минулого.  Саме так живе людина, історія якої здається вигаданою —  але вона абсолютно реальна.  Його звати Клайв Вірінг. Життя “до”: блискучий розум і музика До того, як усе змінилося, Клайв був людиною, якій можна було позаздрити.  Він — професійний музикант, диригент, викладач.  Людина з феноменальною пам’яттю.  Він запам’ятовував складні музичні партитури,  працював із хорами, виступав, викладав.  Його життя було насиченим, осмисленим, повним.  У нього була дружина, робота, улюблена справа.  Все, що ми називаємо “нормальним життям”.  Один день, який стер усе У 1985 році він захворів.  Звичайний віру...