Здається, смайлики були завжди. Ми так звикли до 🙂, 😂 або ❤️, що вже й не помічаємо, як часто ними спілкуємося. Але колись вони здавалися дивними, дитячими, а іноді навіть смішними. То коли ми почали сміятися не над смайлами, а завдяки їм?
З чого все почалося?
Перші "смайли" з'явилися ще задовго до емодзі. У 1982 році професор Скотт Фалман із Університету Карнегі-Меллона у США запропонував :-) як позначку для жартів в електронних повідомленнях. Так народився текстовий смайлик — мінімалістичне, але виразне обличчя з трьох символів.
Ці "лиця" швидко поширилися мережею: ;-) – підморгування, :-D – сміх, :-/ – сумнів.
У 1990-х роках інтернет і чати почали стрімко розвиватись, і смайлики стали частиною онлайн-розмов. Але багато хто ставився до них скептично — мовляв, це щось несерйозне, інфантильне, “для підлітків”.
Емодзі — революція в спілкуванні
У 1999 році японський дизайнер Шігетака Куріта створив перші емодзі — маленькі іконки, які передавали не лише емоції, а й погоду, транспорт, їжу. Ідея була проста: зробити текст більш емоційним і живим, адже в електронному спілкуванні бракує інтонації, міміки, жестів.
Apple додала емодзі в iOS у 2011 році — і з того часу вони завоювали світ. Зараз у світі є понад 3600 емодзі, і щороку їх стає більше.
Коли ми почали сміятися зі смайлів?
На початку смайлики здавались кумедними через свою простоту. Багато людей сприймали їх як щось занадто емоційне, банальне або навіть безглузде.
Особливо викликали посмішку:
-надмірне використання 😂😂😂 (сміх “до сліз”),
-пасивно-агресивне 😐 ("Ой, дякую 😐"),
-або смайли у формальних листах від начальства ("Добрий день! Чекаю звіт до 18:00 🙂").
Ми почали сміятися не тільки зі смайлів, а й з того, як і хто їх використовує.
Смайлик став новим соціальним кодом: по ньому можна визначити стиль людини, її емоції, вік, навіть пасивну агресію.
Смайли в культурі
Сьогодні смайли — це не просто прикраси до тексту. Вони:
-входять до офіційного листування,
-з’являються в судах як докази (так, навіть емодзі!),
-стають частиною реклами, брендингу, моди,
-мають свій міжнародний день — 17 липня, Всесвітній день емодзі.
Чому ми не можемо без них?
Мозок людини значно легше сприймає візуальну інформацію. Емодзі допомагають:
-зменшити непорозуміння,
-передати тон розмови,
-підтримати, пожартувати або показати іронію.
У світі, де щодня мільярди повідомлень надсилаються без голосу, емоцій і очей — смайлики стали новою формою невербального спілкування.
Ми почали сміятися зі смайлів, бо вони були чимось новим, дивним, навіть недоречним. Але з часом ми навчилися ними сміятися разом, передавати почуття, жартувати, ображатись і миритись.
Смайлик — це вже не жарт, а повноцінна частина мови. І, можливо, він скаже про нас більше, ніж цілий абзац тексту.
 |
| Радіонова Тетяна |
Коментарі
Дописати коментар