Уявіть собі: ви заходите в автобус, сідаєте, як звичайна людина, дістаєте книжку або телефон… і тут бачите, що поруч сидить чоловік із шкірою кольору свіжого баклажану. Ви кліпаєте очима, думаєте: «Може, я просто втомився». Але ні — він ще й каже: «Сонячного дня вам!» І ти такий: «СОНЯЧНОГО?! ТИ БАЧИВ СЕБЕ В ДЗЕРКАЛІ?»
Та перш ніж почати кричати на весь автобус, давайте заспокоїмося й розберемося: чи може людина мати шкіру кольору, скажімо, синього M&M’s? І чому таке взагалі трапляється?
Коли срібло — не благородний метал, а дивна косметика
Почнемо з аргірії. Це звучить як назва космічного вірусу з «Зоряного шляху», але насправді це стан, коли людина надихається сріблом так сильно, що починає буквально ставати ним.
Як це працює? Ну, припустімо, ви фанат здорового способу життя і вирішили пити колоїдне срібло — ніби-то супер-еліксир від усього. А потім, через місяць, вас починають плутати з синім демоном із індійського епосу. Ваші клітини накопичують срібло, воно окислюється на світлі, і шкіра набуває… правильно, синьо-сірого відтінку. Ви буквально стаєте ходячим антивірусом із кольором «глянцевий Смурф».
Найвідоміший випадок — Пол Карсон, дідусь, який став інтернет-сенсацією, бо виглядав як Тобі з “Аватара”, але без спецефектів.
Метгемоглобінемія, або коли кров каже: «А давайте будемо як баклажані»
Далі — метгемоглобінемія. Це не слово, яке з’являється, коли котячка пройшлась по клавіатурі. Це реальний стан, коли гемоглобін мутує й каже: «Я більше не ношу кисень, я тепер просто тусуюсь у венах».
Це викликає синюшність шкіри, губ і навіть нігтів, бо організм буквально не може нормально насититися киснем. Таке враження, що людина постійно перебуває в романтичному вечорі під синім неоном, навіть якщо вона просто на кухні.
Один із найбільш легендарних випадків — сім’я Фугейтів із Кентуккі, США. Їх так і називали — «сині люди» з Аппалачів. Завдяки рідкісній генетичній мутації вони жили собі в горах, виглядали як свіжий баклажан, і нікого це особливо не хвилювало… поки журналісти не приїхали й не зробили з цього сенсацію. Бо, знаєте, завжди цікаво знайти фіолетових людей у глушині.
Жовта лихоманка… чи морквяний детокс?
Наступний відтінок модної палітри — жовтий. І тут можливі два варіанти: або у вас проблеми з печінкою (жовтяниця), або ви настільки обожнюєте моркву, що стали нею.
Каротинемія — це коли ви їсте занадто багато моркви, гарбуза або манго, і ваш організм такий: «Окей, я зберіг усе це в шкірі». Результат — оранжево-жовтувата шкіра, як у Симпсона після SPA-процедур.
Це нешкідливо, але виглядає так, ніби ви щойно вийшли з солярію, який налаштовував сліпий єнот.
Червоні, як любов, або як артеріальний тиск забарвлює життя
Червоний колір шкіри може бути як наслідком високого тиску, сильних емоцій, або, що веселіше — алергії на життя. У деяких людей є рідкісні реакції, при яких шкіра може виглядати так, ніби вони обгоріли на сонці, навіть якщо були в підвалі.
А ще — поліцитемія. Це коли крові так багато, що вона така: «Я хочу більше простору!» І шкіра червоніє від надлишку еритроцитів. Ви, по суті, стаєте ходячою буряковою плямою.
А що з фіолетовими? Невже Marvel не бреше?
Фіолетовий колір шкіри — це не лише про Таноса. Таке може трапитись через гіпоксію (нестачу кисню), наприклад при переохолодженні або збої серця. Людина буквально починає ставати фіолетовою на кінцівках і губах, і виглядає як персонаж зі “Смертельної битви”, який от-от використає комбо.
Художники на повну ставлять шкіру на “фентезі-мод”
Усе це — рідкісні, але реальні речі. Та якщо ви бачите людину з шкірою кольору жувальної гумки — не поспішайте дзвонити в медичну службу. Можливо, це просто косплей. Або він родом із ТікТоку. І те, й інше цілком пояснює аномалії кольору та поведінки.
Висновок: всі відтінки Homo sapiens
Отже, чи можуть люди бути синіми, червоними чи жовтими? Технічно — так, але бажано не треба. Бо зазвичай це сигнал, що щось не так. Якщо вам здається, що ви стали фіолетовим — це не новий супергеройський рівень, а, можливо, привід звернутися до лікаря.
Але погодьтесь, світ став би цікавішим, якби люди дійсно були різнокольоровими. Хоча, враховуючи, що ми й так сваримось через колір шкіри, може, добре, що ми хоча б не зелені. Бо тоді ще довелося б воювати з гоблінами. Або з Броколі.
 |
| Климчук Артемія |
Коментарі
Дописати коментар