Soft Blog

Цікаві факти про морський світ, які вас здивують Морський світ — це одна з найзагадковіших і найменш досліджених частин нашої планети. Понад 70% поверхні Землі вкрито океанами, але людству відомо лише близько 5% їхніх глибин. Під товщею води ховаються неймовірні істоти, дивовижні явища та рекорди, що часом здаються фантастикою. Океан глибший, ніж ми думаємо Найглибша точка Світового океану — Маріанська западина — сягає понад 11 000 метрів. Тиск там такий сильний, що людина без спеціального апарата була б розчавлена за лічені секунди. І все ж навіть там живуть організми. Кити — справжні гіганти планети Синій кит — найбільша тварина, яка коли-небудь існувала на Землі. Його серце розміром з невеликий автомобіль, а вага язика може дорівнювати масі слона. При цьому він харчується майже виключно крихітним крилем. Восьминоги — інтелектуали моря Восьминоги вміють відкривати банки, розпізнавати людей і навіть використовувати предмети як інструменти. Цікаво, що у них три серця і синя кров , ...

 Як виявилося, жувальна гумка активує не тільки рухові та сенсорні мережі мозку, що беруть участь у жуванні, але й вищі області, пов’язані з увагою, пильністю та емоційним контролем. Вік цієї звички сягає щонайменше 8000 років. Так, у Скандинавії люди жували березову смолу, щоб розм'якшити її і використовувати як клей для інструментів. Інші стародавні культури, включаючи греків, корінних американців і майя, також жували деревну смолу заради задоволення або заспокійливого ефекту.  Наприкінці XIX і на початку XX століть Вільям Ріглі-молодший перетворив жувальну гумку з дивинки на масову споживчу звичку. Його бренди рекламували жувальну гумку як спосіб заспокоїти нерви, вгамувати голод і зосередитися.  Дослідники підтвердили попередні висновки про те, що жування жувальної гумки може зняти стрес, але тільки в певних ситуаціях. У лабораторних експериментах люди, які жували жуйку під час виконання завдань, що викликають помірний стрес, таких як публічні виступи або обчисле...

 Осінньо-зимовий період зі зменшенням кількості сонця – час, коли варто особливо ретельно дбати про профілактику нестачі вітаміну D. Його дефіцит є проблемою, від якої страждає понад мільярд дітей і дорослих, що своєю чергою провокує серйозні захворювання. Чому вітамін D є дуже важливим? Забезпечує щільність кісток, розвиток м’язів. Допомагає регулювати баланс кальцію, магнію і фосфору.  Підтримує опірність організму бактеріям та вірусам. Бере участь у діяльності нервової системи. Для чого нам потрібен вітамін D і в якій кількості Вітамін D допомагає організму засвоювати з раціону кальцій і фосфати. Ці мінерали важливі для здоров’я кісток, зубів та м’язів. Разом з кальцієм вітамін D допомагає захищати нас від розвитку остеопорозу — хвороби, яка робить кістки тоншими і слабшими та підвищує ризик їхнього руйнування.  Окрім того, цей вітамін зміцнює імунітет, впливає на роботу щитоподібної залози та бере участь у передаванні нервових імпульсів від мозку до кожної частини тіл...

Ми часто звинувачуємо себе за те, що не встигли, не допрацювали, не завершили «як треба». Особливо наприкінці року або місяця, коли відкриваємо список планів і бачимо більше незакреслених пунктів, ніж виконаних.
Виникає провина — наче ми підвели самих себе. Але провина за невиконані плани не робить нас продуктивнішими. Навпаки — виснажує, занижує самооцінку та паралізує подальші дії. Ось кілька важливих причин, чому провина виникає, і практичні способи перестати тягнути її за собою. Чому ми відчуваємо провину 1. Ми робимо плани, не враховуючи реальності У голові ми завжди продуктивніші, ніж у реальному житті. Але життя — це робота, стрес, хвороби, непередбачуване, а не ідеальний календар. 2. Ми орієнтуємося на «мав би», а не на «можу» «Я мав би зробити більше».
«Я мала б встигати, як інші».
Це не плани, а самокритика, замаскована під мотивацію. 3. Ми боїмося знизити планку Здається, що реалістичність — це слабкість. Але завищені очікування й ведуть до постійного відчуття провалу. 4. Ми...

  Їду я якось у потягу. Довго, нудно, 14 годин романтики укрзалізниці, де запах кави змішується з екзистенційною кризою та холодом. Один із попутників - молодий вчитель історії. Очі ще світяться, віра в людство не до кінця втрачена. А історія - моя улюблена наука, бо це єдина дисципліна, яка з документами в руках може сказати: «Та ні, ви зараз вигадуєте». Ми швидко знаходмо спільну мову, говоримо про революції, середньовіччя, як людство раз за разом наступає на ті самі граблі, але з ентузіазмом. І тут, як водиться, мова заходить про історію фемінізму. І саме в цей момент з верхньої полиці, як голос долі або добре тренований хор грецької трагедії, лунає голос поважної пані: - Та якби не ця муть, я б дома сиділа і не працювала! Придумали, блін. Чого дома не сиділося! Ми з цим хлопцем повільно переглядаємося. Знаєте, той погляд, де одночасно: «Ти це чув?» і «Ну що, починаємо?». 14 годин - це не просто час у дорозі. Це вже майже навчальний семестр. Тож ми вирішуємо провести коротку, ду...

  15 речей, які людина розуміє занадто пізно Життя рідко попереджає заздалегідь. Більшість важливих усвідомлень приходять не з книг чи порад, а з помилок, втрат і досвіду. І часто — тоді, коли вже нічого не повернеш. Ось речі, які багато людей розуміють лише з часом. 1. Час — єдине, що не можна відновити Гроші, речі, навіть стосунки інколи можна повернути. Час — ніколи. 2. Здоров’я не безкінечне Поки воно є — його не цінують. Коли зникає — стає головним пріоритетом. 3. Не всі люди залишаться з тобою надовго Деякі приходять навчити, інші — піти. І це нормально. 4. Любов треба показувати, а не відкладати “Потім скажу”, “потім обійму” — інколи цього “потім” не стає. 5. Слова можуть лікувати або руйнувати Особливо ті, що сказані в гніві чи байдужості. 6. Ти сам відповідальний за своє життя Ні батьки, ні партнер, ні держава не проживуть його за тебе. 7. Комфортна зона — пастка Вона тепла, знайома… і часто не дає рости. 8. Страх не зникне перед важливим кроком Але дія попри страх змінює ...

Життя в умовах війни — це не лише фізичне виживання. Це постійне емоційне напруження, очікування тривоги, темрява в домі й у новинах, виснаження, яке накопичується непомітно. Довгі відключення світла та обстріли б’ють не тільки по інфраструктурі — вони б’ють по нервовій системі, відчуттю безпеки та майбутнього. Ця стаття — не про «тримайся» і не про токсичний оптимізм. Вона — про реальні способи зберегти себе. 1. Дозвольте собі бути не окей Постійний стрес не може не впливати. Тривога, апатія, злість, сльози без причини, втома від людей і новин — це нормальна реакція на ненормальні обставини. Не треба бути «сильним» 24/7. Справжня сила — це визнати: -мені зараз важко, -я виснажений(а), -мені страшно. Це не слабкість. Це чесність із собою. 2. Створіть «острівці контролю» Коли навколо хаос, психіці критично важливо мати хоч щось під контролем. Навіть дрібниці: -свій ранковий ритуал (чай, кава, 5 хвилин тиші), -заряджений павербанк як «символ готовності», -свічка, ліхтарик, тепла кофта — ...